Родина - це не твір людини, а Бога, створений на взір Пресвятої Трійці, в якій батько є образом Бога-Отця, мати - знаком Святого Духа, а дитина - образ Сина Божого. Родина - це спільнота, яка утворюється в подружжі внаслідок народження дітей. Родина є домашньою Церквою, в якій батьки стають мовби священиками, навчаючи дітей, виховуючи і євангелізуючи , а також відповідаючи за них перед Богом, Церквою і Батьківщиною.

        Кожний із батьків, а не тільки мати є відповідальними за виховання дітей. Вони формують серце і душу дитини, готують її до всебічного, повного життя і його обов'язків. Батьки відповідальні за те, щоб дати дитині релігійне виховання, яке творить основу правдивого виховання. Релігійне виховання подає основи моралі і допомагає формувати характер дитини. Воно дає людині дороговказ, напрям та ідеал життя. Апостол Павло застерігає батьків: “А й ви, батьки, не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі й напоумленні Господньому” (Єф. 6,4). Батьки повинні пам'ятати, що їхня дитина є теж дитиною Божою, за яку вони несуть відповідальність перед Творцем, їх обов'язок теж шанувати гідність даної їм дитини. 

Відносини між членами родини. 

     Засади родинних відносин ґрунтуються на любові. Маленька дитина інстинктивно тягнеться до своїх батьків, які її годують, одягають і піклуються про неї. У малої дитини формується підґрунтя до справжньої любові. Гідне пошанування батьками один одного є найкращим прикладом до наслідування для дітей. Батьки стосовно дітей повинні зберігати рівність поглядів і переконань, щоб діти не відчували різниці між наказами матері і батька, а також розуміли однакову відповідальність перед ними.

                                           “Де згода в сімействі, де мир і тишина, 

                                            Щасливі там люди, блаженна сторона. 

                                            Їх Бог благословляє, добро їм посилає 

                                            І з ними вік живе!”

Виховання: 

    Виховання - це процес розвитку почуттів і волі - оцінка явищ життя, процес вироблення переконань і мотивів поведінки - процес формування характеру. Виховання - це тривалий процес взаємодії і впливу на людину. 

     Виховання - це процес формування і розвитку духовного і фізичного потенціалу особи. 

      Мета  християнського  виховання  вбачається  у  створенні  внутрішньої  системи  високих  духовно—моральних  цінностей.

Т      ож  обов`язок  вихователя — дати  дошкільнятам  уявлення  про  те,  у  що  вірять  християни,  розповісти  про  Господа  як  Творця  всього  світу;  ознайомити  із  заповідями  Любові,  відповідно  до  яких  любов  до  Бога  органічно  поєднується  з  любов`ю  до  людини.

   Починаючи  християнське  виховання  дівчаток  і  хлопчиків,  вихователь має  пам`ятати,  що  в  навчально—виховних  методах  не  повинно  бути  жодного  примусу.  Виходячи  з  принципу  «допомагати  дитині,  а  не  вибирати  за  неї»,  слід  прагнути  до  гармонізації  внутрішнього  світу  дошкільника,  поступового  вибудовування  в  цього  свідомості  християнського  світогляду. За  таких  умов   дошкільне  виховання  має  оновити  складові  ідеалу  гармонійно  і  всебічно  розвиненої  особистості,  серед  яких  домінантами  мають  стати  чесність,  добро,  любов.

     Християнська  педагогіка  виступає  проти  муштрування  особистості, будь—які  насильницькі  методи  не  дають  позитивних  результатів.  Ідеї  любові,  доброчинності,  чесності,  милосердя,  відповідальності,  мають  вільно  увійти  в  дитячу  душу.

• знайомити дітей із християнськими заповідями як основою морального життя людини, розвивати вміння, навички щодо розуміння іншої людини, співчувати, співпереживати;
• виховувати бажання поступати відповідно до моральних цінностей та правил (бажання жити по совісті);
• виховувати почуття власної гідності та впевненості у своїх можливостях;
• формувати початкові уявлення про духовний світ;
• ознайомити з деякими творами іконопису, живопису, художньої літератури, що пов’язані з тематикою занять;
• сприяти загальному розвитку дитини, розвитку мовлення, збагачення словника, розвиток навичок мовленнєвої комунікації.